Незважаючи на відсутність „моди” на соціальне підприємництво і вже перераховані не надто сприятливі умови середовища, в Україні соціальне підприємництво є, і, більш того, по інноваційному потенціалу та соціальним орієнтирам воно нітрохи не поступається світовим аналогам. Різниця, яка між нами спостерігається, визначається скоріше масштабами діяльності підприємств, а головне – відмінностями соціального середовища. На даний момент в Україні немає законодавчо затверджених визначень поняття „соціальне підприємництво”. Однак у різних нормативно–правових джерелах є положення, що дозволяють створювати підприємства, які за міжнародними визначеннями можуть класифікуватися як соціальні.
Організаційно-правовою формою, яка найповніше відповідає критеріям соціального підприємства в Україні, є громадське підприємство.
Розглядався законопроект депутата Фельдмана. Але спеціалісти в законотворчій галузі кажуть, що „перспектива того, що реальних підприємців зацікавить заняття соціальними послугами, виглядає вкрай сумнівною”.
Соціальне підприємство має бути рентабельним та конкурентоспроможним, але соціальне підприємство не повинно діяти на ринку в рівних умовах з комерційними підприємствами. Для соціального підприємства повинні бути передбачені значні пільги, які будуть збалансовувати систематичне інвестування коштів на розвиток суспільства, залишаючи підприємство в стані конкурентоздатності.
Поряд з цією теоретичної довідкою суспільних діячів і відсутності будь якої допомоги з боку держави існують реальні проблеми, які негативно впливають на розвиток такого інноваційного для України явища як соціальне підприємництво:
• Недостатнє розуміння владою, бізнесом і громадськістю тих переваг, які надає розвиток соціального підприємництва та створення соціальних підприємств в більш якісному виконанні завдань з надання соціальних послуг населенню, та підтримці громадських організацій, діяльність яких пов'язана з соціальними цілями. Відсутність системного підходу до популяризації соціального підприємництва, відсутність інформаційної мережі з питань діяльності пов'язаної з розвитком соціального підприємництва.
• Відсутність сприятливого зовнішнього і внутрішнього середовища для створення та розвитку соціальних підприємств (відсутність законодавства яке б регламентувало діяльність соціальних підприємств, відсутність системного підходу до виховання і навчання кваліфікованих кадрів для здійснення діяльності у сфері соціального підприємництва; відсутність «майданчиків» для спілкування та обміну досвідом (в тому числі міжнародного) для діючих і майбутніх соціальних підприємців, відсутність системи фінансування проектів по створенню соціальних підприємств).
Соціальне підприємництво стає реальним механізмом розв'язання проблем суспільства, і в Україні з'являються нові приклади такої роботи (за даними асоціації аналітичних суспільних організацій „Соціально-економічні стратегії і партнерства” – їх шість ). Ось і весь позитивний досвід соціального підприємництва у нашій державі, але прикладів соціального новаторства дуже багато.
Розгорнуто:
http://www.sesp.org.ua/ Можливо, і Україні слід йти шляхом визнання соціального підприємництва як ефективного засобу досягнення сталого розвитку суспільства та економіки, а соціальних підприємців – як лідерів перетворень. Можливо, і нам потрібно шукати їх серед науковців, підприємців, свідомих громадян, які працюють на благо суспільства і нашого майбутнього? Потрібно надати підтримку з боку держави – фінансову, інформаційну, консультативну. Адже таланти людини по-справжньому розкриваються й розвиваються тільки тоді, коли вони потрібні суспільству. Необхідно також надати певну платформу для діалогу між бізнесом та соціальним сектором.
Користь від соціального підприємництва при правильному підході буде досить відчутною, оскільки соціальний бізнес:
• сприяє розвитку та оздоровленню економіки і суспільства, пропонує можливості для створення робочих місць та нових форм підприємництва та зайнятості, сприяє оптимізації потенціалу конкретної території;
• допомагає подолати соціальну ізольованість: завдяки діяльності таких підприємств можливе працевлаштування людей з обмеженими фізичними і психічними можливостями; тих, хто був безробітним тривалий час; представників груп ризику;
• поліпшує рівень життя, культури, сприяє збереженню традиції та здоров'я нації;
• пропонує нові шляхи надання та реформування державних соціальних послуг;
• вітає участь і добровільну роботу громадян, зміцнює єдність громади та суспільства;
• розширює можливості отримання різноманітних і якісних соціальних послуг;
• сприяє розвитку широкого спектру соціальних послуг, якими не хоче займатися звичайний бізнес (малоприбуткові, непрестижні, що вимагають спеціальної професійної підготовки);
• дозволяє більш ефективно використовувати наявні ресурси кожного регіону у вирішенні соціальних проблем;
• знижує навантаження на місцеві бюджети у вирішенні соціальних проблем (актуально в умовах хронічного дефіциту бюджетних коштів);
• розширює структуру фінансування соціальних програм регіону.