Фільми, які варто переглянути

Фільми, які варто подивитись:

  • «Владика Андрей»;
  • «Залізна сотня»;
  • «Зима у вогні»
  • «Хайтарма»

Фільм «Владика Андрей» режисера Олеся Янчука (2008).

Фільм розповідає про життя та діяльність видатної постаті української історії — митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. За словами режисера у фільмі хотіли показати «людські взаємостосунки – добро, зраду. Усе, що присутнє між нами». Події відображають історію УГКЦ на початку минулого століття.


Фільм «Залізна сотня» режисера-постановника Олеся Янчука (2004 р.).  

Події у фільмі відбуваються на теренах Східної Польщі, території, на якій споконвічно проживали мільйони українців і котру спочатку захопила більшовицька Росія, потім Третій Рейх, а після війни Сталін «подарував» її комуністичній на той час Польщі. У вирі цих трагічних подій і опинилася сотня бійців Української повстанської армії на чолі з Михайлом Дудою — Громенком…  Зрозуміло, що сили були нерівні, та міць духу, віра в кінцеву перемогу, рухала незламною «Залізною сотнею». Герої фільму, побудованого на реальних фактах, молоді українці, які свідомо йшли до лав УПА.


Документальний фільм «Зима у вогні» режисера Євгена Афінеєвського  (2015 р.).
Фільм-хроніка відображає 93-денний період зими 2013-2014 рр., описуючи події як рух за громадянські права, що перетворюється на підтримувану мільйонами людей революцію і громадянську непокору. До нього увійшли інтерв’ю з протестувальниками, записи з місця подій та «великомасштабний» погляд на конфлікт …


Фільм «Хайтарма» режисера Ахтема Сейтаблаєва на основі реальних подій (2013 р.).
Фільм розповідає про трагедію кримськотатарського народу в ХХ столітті. У травні 1944 року, після входження радянських військ у Крим, льотчик Амет-Хан Султан, двічі герой Радянського Союзу, їде додому у відпустку, в рідну Алупку, де на нього чекають погані новини – радянська влада почала депортацію його  побратимів з їхньої рідної землі … Під час спецоперації 18–20 травня 1941 р. з Криму в Середню Азію, на Сибір та Урал був вигнаний весь кримськотатарський народ. Після війни в спецпоселення кримськотатарського народу були примусово направлені демобілізовані з Радянської армії офіцери та солдати – кримські татари.
Перепис в середині 60-х років засвідчив 238 500 висланих кримських татар, з яких 205 900 –  люди похилого віку, жінки і діти. Під час дороги і в місцях заслання в перші роки від голоду і хвороб померло 109 956 людей (46,2% загальної чисельності), що в 4 рази перевищує втрати кримськотатарського народу за воєнні роки.
І ось в ХХІ столітті російський окупант знову ступив на землю АР Крим (Україна) і розпочав репресії проти кримськотатарського та українського народу півострова. Чи знову світ промовчить, обмежившись висловлюваннями про занепокоєння і стурбованість? Путінський режим вже частину Луганської і Донецької області рік топить у крові, а багато країн ЄС та й світу загалом і далі недобачають загрози, все шукають нових підтверджень, сумніваються… Та й брати відповідальність, передбачену Будапештським меморандумом, ніхто не поспішає… Негідно, коли людина не дотримує слова у важливій справі, але коли слова не дотримують провідні надпотужні західні країни – це вже шлях в нікуди у світовому масштабі. Виходить, що Друга світова війна так нічого й не навчила більшість лідерів європейських держав, та й інших країн світу теж.